Мир духовный встревожен : в церкви выборы скоро
Список членов разложен, дъякон смотрит с укором
Напрягитесь ребята, больше душ завербуйте
Мол за дъякона брата, подружней голосуйте
Что-то холодом веет, от такого расклада
Снова заговор зреет. Братья стойте, не надо !
Не от Духа Святого, а от падшего духа
Вам подсовуют слово : сатаны замануха
Дъявол вороном вьётся, бесы радостно взвыли
Брат в служители рвётся, что б ему послужили
О церковной зарплате и о крыше мечтает …
Помолитесь о брате, от Христа отпадает.
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 8434 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Да, брат, к сожалению, и такое бывает. Сочувствую вашей церкви... И на 100% поддерживаю Ваш призыв о молитве за брата - да откроются его "очи", и да вернется его сердце на путь Истины! Благослови Вас господь! Комментарий автора: Вы пишете : к сожалению и такое БЫВАЕТ. Пришла аналогия со словами из песни к советскому сериалу " Следствие ведут знатоки " - когда КТО-ТО, КОЕ-ГДЕ у нас ПОРОЙ честно жить не хочет. Благословений брат !
alexvlad
2013-01-23 16:22:49
Простите, промахнулся мимо Shift-a. Безусловно, "Господь" - только с БОЛЬШОЙ буквы.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
