Нет, ты совсем не пуп земли,
Но ты - обычное явление,
Как та слезинка на полене,
Как горизонта нить вдали,
Как ель, как этот росный луг,
Как васильки в просторном поле...
Себя не узнаёшь ты что ли,
Во всём, что видишь ты вокруг?
Не возносись, не надмевайся,
Не будь наивным и слепым...
Ничтожным Бог тебя слепил,
И выше быть ты не пытайся.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Умеете коротко и точно излагать свои мысли, слава Богу! У меня есть тоже одно стих-е, где я употребила слово "пуп земли" о человеке, так мне сделали даже замечание, что, мол, непристало верующему так выражаться...А что, если то правда, что человек себя так возомнил?!...
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
